Чому дитина погано говорить
На це є свої причини. Їх можна визначити саме під час обстеження дитини. Тільки після цього розпочинаються заняття, що в першу чергу спрямовані на усунення причини недоліків мовлення. Це може бути невідповідність до вікових можливостей дитини, брак уваги, що приділяється зі сторони дорослих, наявність анатомічних вад (вовча паща, коротка або зрощена під’язикова зв’язка, неправильний привкус), порушення слуху, зміни з боку нервової системи (заїкання). Дуже важко діти переносять двомовність у сім`ї. Вони плутаються в безлічі подібних звуків, оскільки в різних мовах за одними й тими самими буквами часто приховуються різні звуки, тому діти користуються тільки тим звуком, який легше вимовляється. Навіть наявність меншої дитини в сім`ї може спричинити спотворення в мовленні старшої, яка, бажаючи також стати маленькою, починає наслідувати меншу. З цього довгого переліку можна зробити висновок, що вплинути на вимову може що завгодно. Але всі перелічені причини спостерігаються тільки у 30% дітей із порушеною вимовою. Що у решти? Елементарна м’язова незрілість мовленнєвого апарату, недостатня його рухливість і пластичність.
Мені здається, що якби в дитячих садках язичковій гімнастиці приділялася така сама кількість часу, як і ранковій гімнастиці, то картина статистики могла б бути абсолютно іншою. Тому що артикуляційна гімнастика – це найголовніший ступінь на шляху до правильної вимови. Це найважливіша складова будь-якого логопедичного заняття. У щоденній дитячій грі м`язи язика зміцнюються. Саме гра пришвидшить процес постановки звуків. Якщо ж дитині вже виповнилося більше, ніж 5 років, а ще не відбулася нормалізація мовлення, тоді не обійтися без постановки звука. А це робиться дуже швидко і легко, навіть без допомоги логопеда, шляхом наслідуванням, якщо язик уміє здійснювати будь-які рухи, якщо дитина може вільно ним управляти.
На третьому-четвертому році життя у дітей різко збільшується потреба спілкування, дуже швидко відбувається накопичення словника. У цьому віці дитині потрібен слухач. Їй хочеться розповісти про все, але бракує запасу слів в активному словнику. Тому малюк говорить поволі, збивається, заїкається, повторюється. У жодному випадку в цьому віці не можна підганяти дитину, оскільки це може спричинити нервове заїкання, не можна переривати хід її думок, оскільки можна знеохотити розмовляти взагалі. Будьте терплячими, утішайте себе думкою про те, що, повторюючи одне й те саме слово десятки разів (нехай неправильно, нехай проковтнувши його закінчення), дитина продовжує тренувати м`язи артикуляційного апарату. Ваше завдання – просто вислухати її. Якщо дитина сама не виявляє бажання розповісти, ставте навідні питання, нехай учиться висловлюватися.
Чому щороку збільшується кількість дітей, які потребують занять із логопедом? Не можна відповісти однозначно, але однією з причин, я гадаю, можна вважати постійну зайнятість батьків. Вони намагаються заробити якомога більше грошей для того, щоб зуміти більше дати своїй дитині, забуваючи про те, що, в першу чергу вона потребує спілкування з батьками, які люблять її. Намагайтеся знайти для спілкування з дитиною хоч півгодини на день. Але це спілкування не повинне зводитися до того, щоб тато сидів за комп’ютером, мама готувала вечерю, а син у цей час розповідає, як у нього справи. На декілька хвилин забудьте про свої проблеми і послухайте те, що говорить ваша дитина: разом посмійтеся, знайдіть вихід із складних ситуацій у її житті. Так ви навчите дитину бути комунікативною, відкритою.
Якщо дитина спілкуватиметься, вона навчиться під час спілкування не тільки висловлювати свої думки, але й постійно порівнюватиме своє мовлення з мовленням оточуючих, помічатиме у своєму наявні недоліки, намагатиметься їх виправити. І все виявиться навпаки, якщо дитина уникатиме спілкування.