Напрямки корекційної роботи з усунення аграматичної дисграфії
Одним із показників рівня розвитку людини є її мова. Це основний інструмент, яким вона володіє. Людина повинна знати досконало свою рідну мову, її словник, граматичну систему, практично володіти й користуватися мовними одиницями залежно від мети висловлювання та ситуації.
Писемне ж мовлення, на відміну від усного, формується в умовах цілеспрямованого навчання. Для оволодіння писемним мовленням суттєве значення має рівень сформованості фонетико-фонематичних процесів і лексико-граматичної системи мовлення дитини.
Як відомо, діти з нормальним розвитком мовлення упродовж усього дошкільного віку засвоюють потрібний запас слів, оволодівають на практичному рівні граматичними категоріями та формами. У них також формується готовність до оволодіння звуковим і морфемним аналізом слів.
Проте у дітей з різними формами мовленнєвої патології спостерігаються відставання у розвитку цих процесів. Тому вони не можуть достатньою мірою опанувати письмо й читання. Встановлено, що вади письма у дітей найчастіше виникають у наслідок загального недорозвинення мовлення, коли порушуються і фонетико-фонематична і лексико-граматична системи мовлення. Подолання мовленнєвого недорозвитку дуже складна справа. Вона може бути усунута тільки в процесі спільної роботи логопеда, вчителя, вихователя і батьків.
Однією з важливих умов здійснення цієї роботи є проведення її на програмному матеріалі. Логопед повинен знати, що саме вивчають діти на уроках мови, щоб це врахувати у своїй роботі. Крім того, ефективність роботи значно підвищиться, якщо логопед підкаже вчителю, як допомогти учневі, враховуючи особливості його мовних вад.
Корекційна робота над порушеннями читання та письма ділиться на три етапи:
I етап – логопед приділяє велику увагу подоланню недоліків фонетичної сторони мовлення, включаючи формування фонематичних уявлень;
II етап – логопед ліквідує прогалини у розвитку лексики та граматичної будови мовлення;
III етап – логопед виконує завдання з розвитку та вдосконалення контекстного мовлення.
Цей поділ, звичайно, умовний. Він тільки показує, який саме бік мовлення перебуває в центрі корекції на даний час та який граматичний матеріал слід використати в роботі з дітьми.
Предметом нашого ж обговорення є аграматична дисграфія. Ми, логопеди, цей термін рідко вживаємо і в своїй практиці виділяємо – порушення читання та письма обумовлене фонетико-фонематичним недорозвитком та порушення читання та письма, обумовлене загальним недорозвитком мовлення. Виходячи із класифікацій дисграфій наших науковців Садовнікової І.М., Лалаєвої Р.І., Соботович Є.Ф. можна сказати, що аграматична дисграфія зумовлюється недорозвитком граматичної будови мовлення – морфологічних та синтаксичних узагальнень.
Аграматична дисграфія буває двох видів: морфемна і структурна. Вона проявляється на рівні слова, словосполучення, речення і тексту та є наслідком лексико-граматичного недорозвитку у дітей з НВЗНМ.
Морфологічні аграматизми (або помилки на рівні слова) проявляються у :
- замінах префіксів, суфіксів;
- порушеннях узгодження різних частин мови у числі, роді, відмінку.
Помилки на рівні словосполучень та речень (структурні помилки):
- відсутність крапки в кінці речення;
- невміння правильно вживати граматичні категорії роду, відмінка та числа;
- розвиток функції словозміни;
- робота над спільнокореневими словами;
- граматичне оформлення речення.
Методика корекційної роботи на другому етапі
Закріплення звукової сторони, розвиток фонематичних процесів на першому етапі дає позитивні умови для подальшого вдосконалення писемного мовлення.
Формування морфемних одиниць слова складає основу цього процесу. І саме на цій основі розв’язуються суттєві завдання другого етапу:
- накопичення нових слів з різних частин мови;
2. Розвиток і вдосконалення граматичної будови мови.
1. «Підбери слова-родичі»
риба, рибак, рибний, рибалити….
лис, лисячий,лисеня….
3. Казка «Снігова королева».
Наступна тема: «Творення нових слів при допомозі суфіксів».
На логопедичних заняттях діти вивчають творення слів за допомогою суфіксів, усвідомлюють його роль у творенні слів з новим значенням або новим відтінком у значенні. Вони визначають суфікси у словах, а головне, творять слова з новим значенням, із зменшуваним, пестливим відтінком. Суфіксальним способом діти утворюють слова – відтінки кольорів, назви професій. Потім використовують їх при творенні самостійних речень. Даю такі завдання: «Назви весняні слова», «Утвори пестливі форми слів»…
Префіксальне творення слів.
Робота над префіксом починається з того, що ця морфема виділяється шляхом порівняння спільнокореневих слів з різними префіксами. Слід наголосити на тому, що учні повинні диференціювати префікси та прийменники, бо на цей вид діти з аграматичною дисграфією допускають дуже багато помилок.
Завершальні заняття другого етапу присвоюються темам
«Антоніми», «Омоніми», «Синоніми».
Мета: уточнювати значення цих термінів, показати їх роль у збагаченні української мови. Діти, вивчаючи цю тему, повинні усвідомити значення термінів:
Синоніми (корені різні, а зміст - подібний).
Антоніми (корені різні, а зміст - протилежний).
Омоніми (корені однакові, а зміст - різний).
Учні відшукують синоніми, антоніми, омоніми в текстах, поширюють за їх допомогою свої речення і мовлення взагалі. Пропоную такі вправи:
1.Добери синоніми до слів:
ароматний (запашний, пахучий), сміливий (хоробрий, відважний), гарний (вродливий, приємний), невідомий (загадковий, таємничий)
2.Зменш чи розшир текст.
3.Утвори антоніми:
Я кажу «високий», ти кажи – «низький»
Я – «веселий», ти – «сумний»
«чистий» - я, а ти – «брудний»
Я – «великий», ти – «малий»
4.Поясни значення слів:
Каштанове дерево – каштанове волосся
Золоті сережки – золоті слова
Отже, протягом другого етапу логопедичних занять, учні продовжували удосконалювати звукову сторону мови та засвоювати граматичні поняття, що стосуються морфемної будови слова. На цій основі школярі оволодівали способами словотворення, що є необхідною умовою уточнення, удосконалення і збагачення словникового запасу.
І після накопичення фонетико-фонематичних, морфологічних узагальнень (вимова, словник, граматична будова) переходимо до третього етапу корекції аграматичної дисграфії – до роботи над вдосконаленням зв`язного мовлення. Найважливішим елементом цього вдосконалення на заняттях є робота над реченням.
Мета: засвоєння навичок побудови словосполучень, удосконалення граматичного оформлення речення, збагачення фразового мовлення учнів новими синтаксичними конструкціями, розвиток зв`язного мовлення.
Завдання, які ставить логопед перед собою на третьому етапі корекції з теми «Речення»:
1.Уточнення смислового значення слова у фразі (від якого слова залежить і до якого відноситья).
2.Роль закінчення у визначенні функцій та місця слова у реченні.
3.Закріплення вміння дотримуватися послідовності у ході складання речень та текстів.
На третьому етапі розпочинається робота з теми «Частини мови». У ній уточнюються і закріплюються поняття «Слова-предмети», «Слова-дії», «Слова-ознаки». Пояснюємо дітям, що слова, що означають предмет, у реченні виступають підметом, а слова, що означають дію предмета, виступають присудком (Гра весняний ліс). І після того, як діти на практиці засвоїли поняття про частини мови, розвиваємо у них вміння вводити ці слова у словосполучення, будувати з ними речення. Для цього застосовуємо такі вправи:
-складання словосполучень за схемами Яка? Яке? Який?;
-складання графічної схеми речення;
-виділення головних членів речення;
-цифрове позначення слів у сполученнях і реченнях.
Як бачимо, робота над реченням проводиться поетапно. На перших корекційних заняттях ми працюємо тільки над простим реченням з двох-трьох слів, а потім ускладнюємо завдання.
Наступний розділ – «Звязок слів у реченні». Він передбачає у плані роботи 15-20 годин. Цей розділ включає дві теми «Узгодження» та «Корегування». Перші 5, 6 занять відводяться темі «Узгодження». Спочатку розглядаємо:
1.Узгодження іменника з дієсловом за особами та числами.
Хлопчик іде. Дівчинка іде. Діти ідуть.
2.Узгодження іменника з прикметником.
Червоне яблуко, червоне шарф,….
3.Узгодження іменника з числівником.
Одна вишня, дві вишні,…
На тему «Корегування» відводиться 4-6 годин, протягом яких, проводиться корекція взаємозв`язку слів у конструкціях різних відмінків. Це завдання є дуже важким для дітей-дисграфіків. Працюючи над цією темою, логопеди не мають на меті навчити дітей правопису закінчень слів, які відмінюються та узгоджуються. Це є один із практичних засобів виправлення аграматизмів у мовленні дітей. Пропоную такі види завдань:
1.Узгодження дієслова з іменником та прикметником у роді, числі, у знахідному відмінку :
Дівічинка несе (що?) маленький кошик.
Хлопчик дарує (що?) красиві квіти.
Діти тримають (що?) велику парасольку.
2.Узгодження дієслова з іменником та прикметником у родовому відмінку:
Дівчинка одягнула плаття (кого?) (старша сестра).
Марійка поливає квіти (кого?) (старенька бабуся).
3.Узгодження дієслова з іменником та прикметником у давальному, орудному, місцевому відмінках (аналогічно).
Даринка гуляє з (ким?) (молодша сестра).
Марійка поливає квіти (чим?) (тепла вода).
На маленькій дівчинці (кому?) (червона сукня).
(Гра «До нас прилетіла синичка»)
Коли діти навчилися вживати слова у різних відмінкових формах, переходимо до роботи над прийменником. Учні не розуміють смислового значення прийменника. Вони його не виділяють на письмі як окреме слово, часто пропускають або з`єднують з наступним словом. І після проробленої роботи над реченням переходимо до тексту. Робота над текстом проводиться на всьому етапі. Цей вид завдання складний дітям і потребує попередньої підготовки. Працюємо у такій послідовності:
-читання тексту;
-складання плану;
-переказ за планом;
-записування кінцівки тексту за початком.
Великі труднощі у молодших школярів виникають при оформленні деформованих текстів (Приклад). Вони не відчувають інтонаційної й смислової завершеності речень у тексті і, як наслідок, не застосовують правило постановки крапки в кінці речень і написання великої букви на початку наступного. Певні складності виникають і при переказі прочитаного тексту (Приклад - «Хлопчик і собака»).
В дітей із ЗНМ є проблеми і при самостійному складанні розповіді, при побудові зв’язного мовлення. Таким учням властиве невміння закінчити думку в реченнях. Більшість школярів замінюють зв’язне висловлювання однослівними відповідями. Відмічаються неодноразові повтори слів, сполучень. Вони не знають, про що слід розповісти, які підібрати слова. Крім того, діти не можуть послідовно і повно викласти свої думки. Бідність словника, нерозуміння прининно-наслідкових зв’язків, приводить до того, що учні не вміють складати розповіді, писати перекази та твори.
Отже, перед нами, логопедами, стоять завдання:
формувати вміння змістовно, граматично правильно, зв’язно й послідовно, точно й виразно будувати висловлювання дітей.
Робота розпочинається:
-з удосконалення лексичного запасу;
-розвитку логічного мислення;
-складання різного виду розповідей:
за зразком, за планом, за малюнком, за серією малюнків, за запитаннями, за опорними словами, за початком і кінцем, переказ прочитаного та прослуханого.
Третім етапом завершується система корегувальної роботи над аграматичною дисграфією. Як бачимо, робота із запобіганням та подоланням дисграфії клопітка, тривала і вимагає терпіння як з боку учнів, так із боку вчителів. Головне – вона не має припинятися за будь-яких умов і повинна тривати упродовж усього терміну навчання.