Послідовність роботи над корекцією звука Р - Р`
Формування правильної вимови звуків – це досить складний і довготривалий процес. Більшість дітей дошкільного віку мають мовленнєві порушення. Якщо дитині виповнилося п’ять років і вона ще погано говорить, то слід звернутися до логопеда. У цьому віці в дитини має бути сформована ізольована вимова всіх голосних і приголосних звуків.
Для того, щоб навчити дітей правильно вимовляти звуки нашої мови, необхідно перш за все навчити її уважно слухати та чути мовлення оточуючих, тобто розвивати слухове сприймання. Розвиток слухової уваги важлива передумова формування звуковимови. Починати слід з розвитку фонематичного сприймання.
Для розвитку цього процесу доцільно використовувати найдоступніші для дитячого сприймання навколишні звуки: сигнали машин, музичні звуки та ін. На прогулянках, під час ігор, на екскурсіях діти слухають “мову” природи. Важливе місце в підготовчій роботі на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати артикуляційна гімнастика. Мета її є – відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови звуків.
З метою постановки, автоматизації звуків Р та Р`, їх диференціації у складах, словах, реченнях, скоромовках, віршах у даному посібнику підібрано мовленнєвий матеріал. Представлений матеріал можна використовувати як для індивідуальної роботи з дитиною, так і для групових занять. Матеріал викладено у такому порядку:
- правильна артикуляція звука Р;
- основні підготовчі вправи для закріплення Р, Р`;
- вироблення вібрації язика;
- звуки Р, Р` у складах, словах та реченнях;
- диференціація звуків Р, Р`;
- розрізнення вимови звуків Р,Р`;
- конспекти логопедичних занять;
Правильна артикуляція звука Р
Під час артикуляції звуків Р Р’ губи і зуби набувають положення наступного голосного.
Язик широкий, бокові краї язика притиснуті до верхніх корінних зубів. Голосові зв’язки зімкнуті і вібрують. Вібрація кінчика язика проходить під тиском направленого повітря, яке іде із гортані у ротову порожнину.
При вимові м’якого звука передній край язика підсувається вперед і опускається нижче і ближче до верхніх різців, вібрації нема. Спинка язика піднімається вище, язик більше напружений. Голосові зв’язки зімкнуті.
Звук Р є одним із самих диференційованих і важких звуків української мови. У дітей цей звук з’являється пізніше багатьох інших звуків. Дефекти артикуляції звука Р або його пропуски називають ротацизмом. Заміна нормального, іншими звуками називається параротацизмом, наприклад заміна Р на Л, Й, Т, Д, В.
Розрізняють такі види ротацизму:
o горлове Р – це найбільш поширений дефект артикуляції звука Р. При цьому порушенні язик відтягнутий назад свою корінною частиною, наближається до м’якого піднебіння;
o увулярним називається звук, якщо видихуване повітря приводить до дрижання маленького язичка;
o велярний звук твориться вібрацією м’якого піднебіння;
o при боковій вимові звука передньоязикова вібрація заміняється боковою. В утворену бокову щілину проривається видихуване повітря. Чується неприємний хлюпаючий зук.
Причинами неправильної вимови звука Р можуть бути., як функіонально – фізіологічні, так і органічні дефекти:
- укорочена під’язикова вуздечка;
- дуже товстий або вузький язик;
- укорочений передній край язика;
- вузьке піднебіння.
Постановка звука Р
Варіанти постановки звука відомі давно. Число їх рівняється біля п’ятидесяти. Постановка звука може тривати від декількох хвилин до декількох місяців і залежить як від психофізичних можливостей дитини, так і від будови його мовного апарату.
Робота над постановкою звука Р ведеться у двох напрямках:
o утримання язика, коли передня його частина піднімається до альвеол;
o вироблення дрижання.
Основні підготовчі вправи для утримування язика:
1. Познайомити дітей з частинами язика, показати його на долоні (кінчик, спинка, животик, краї (ребро долоньки), корінь).
2. Навчити перед дзеркалом «цокати» язичком і присмоктувати його до верхнього піднебіння. Звернути увагу на під’язикову вуздечку.
3. Вміти утримувати присмоктаний язик з добре натягнутою вуздечкою.
4. Просунути язика між губами.
Якщо дитина добре володіє своїм язичком, то починає працювати над фрикативним звуком. Вібрація ще відсутня. Дитині пронуємо підняти язичок до верхніх зубів. На альвеолах (горбочках) сказати За– або З–З–З. З піднятим язиком проговорювати склади За–Зо–Зи у словах Зиба, Зибак, Закета.
Але якщо ж дитина не знайшла потрібне місце для язичка і в неї не виходить звук, то можна запропонувати такі вправи:
o широко відкрити рот, передній край язика підняти за верхні зуби до альвеол і з придихом говорити Д–Д–Д або Т–Т–Т. Язик скаче по «горбочках». Дуже добре видно стукання кінчика язичка, який то притискається до альвеол, то відскакує. Щоб краще було видно, можна покласти шпатель між корінними зубами;
o поперемінне повторювання з придихом: тда–тда–тда, тди–тди–тди;
o «Барабан» - швидко язичком стукаємо – Д-Д-Д-Д і опускаємо його до передніх зубів;
o «Вітерець на альвеолах»: ДЗА–ДЗИ;…
o «Балалайка» ТДН – ТДН;
o «Балалайка з вітерцем» ДЗНЬ – ДЗНЬ.
Вироблення вібрації язика
Відомі такі варіанти вироблення вібрації язичка:
o в момент вимови дитиною фрикативного Р язик механічно приводиться в рух. Спочатку логопед при допомозі зонда, а потім потрібно взяти в свої руки вказівний палець дитини і підкласти під язик. Пропонуємо довго і протяжно вимовляти фрикативний звук.
o швидко промовляти склади ДИ–ДИ–ДИ і в цей час пальцем викликати вібрацію.
В результаті регулярних вправ груба вібрація замінюється нормальною. Якщо процес закріплення триває повільно, то окремі слова із звуком Р дитина може промовляти, допомагаючи собі пальчиком.
Проте, слід зауважити - довготривале захоплення артикуляційними вправами є безперспективним.