Розвиток словникового запасу у дітей дошкільного віку, які мають ФФН
Слово навчає, виховує і розвиває дитину. Проте більшість батьків хвилює тільки неправильна звукова вимова і дуже рідко звертають увагу на недорозвиток лексичної та граматичної ланок мовлення. Всі складові мови дошкільників формуються, розвиваються у єдності та нерозривно пов`язані між собою. Порушення будь-якої веде за собою недорозвиток іншої. Тому під час занять з дітьми, які мають мовленнєві проблеми важливо одночасно корегувати звуковимову, збагачувати словникове багатство, формувати граматичні категорії, розвивати зв`язне мовлення в цілому. Бо правильна мова допомагає дитині встановлювати контакти з іншими дітьми, дорослими.
Над розвитком мови малюка, збільшенням словника слід працювати протягом всього дошкільного віку. Активний словник дитини старшого віку вже наближається до словника дорослої людини.
Проте у спонтанному мовленні у багатьох дошкільників нерідко зустрічаються аграматизми, спостерігаються обмеження як активного, так і пасивного словника, незнання відомих слів. Зустрічаються багаторазові повторення одних і тих же слів, пропуски , незакінченість речення.
У самостійному мовленні мало вживаються ними прикметники, дієслова. Діти самостійно не вміють користуватися засобами граматичного оформлення речень.
Тому перед логопедами стоїть завдання звернути увагу на активізацію, уточнення і поширення словникового запасу, формування граматично правильного мовлення дошкільників.
Корекційна робота включає:
1.Збагачувати словниковий запас дітей:
• словами назвами навколишнього світу;
Для повноцінного спілкування у дошкільника має бути достатній об`єм іменнико-вого словника, тобто дитина повинна називати предмети із наступних лексичних тем: «Моя сім`я», «Рідний дім», «Домашня адреса», «Улюблені іграшки», «Пори року», «Овочі» та «Фрукти», «Продукти», «Посуд», «Одяг», «Транспорт», «Меблі», «Професії», «Квіти», «Свійські тварини» і «Птахи», «В магазині» «У пісочниці»:
• спільнокореневими словами, словами, що означають протилежні дії, словами з однаковим суфіксом;
• синонімами та антонімами.
2.Вчити розрізняти предмети побуту і називати їх.
3.Розвивати вміння характеризувати предмети за істотними ознаками.
4.Розширювати та уточнювати активний словник дітей, прикметниками, дієсловами відповідно до лексичних тем.
5.Поповнювати словник дошкільника узагальнюючими поняттями.
6.Сприяти накопиченню словникового запасу активізуючи при цьому процеси пошуку слів і переведення їх у пасивний і активний словниковий запас.
7.Навчити дітей вживати : слова назви - предметів у різних формах:
• іменники в множині;
• вживати назви предметів з прийменником;
• співвідносити прикметник з іменником;
• узгоджувати іменники з числівником.
8. Пояснювати значення складних і багатозначних слів
9.Навчити дітей будувати прості і складні речення і правильно їх оформляти
10. Розвивати вміння слухати і розділяти запитання, будувати вірні відповіді
11.Вчити давати зв`язну відповідь з двох-чотирьох речень на запитання за змістом почутого .
12. Вчити переказувати за допомогою запитань дорослого зміст добре знайомих творів (казок, оповідань), передаючи послідовність подій, мову персонажів
13.Вчити будувати за допомогою запитань короткі описові розповіді про іграшки, тварин, за дидактичними картинами, складати прості сюжетні розповіді з власного досвіду.
У доборі дитячих творів потрібно бути обережним, враховувати вік дитини та індивідуальні особливості. Обов`язковим буде після читання провести бесіду за змістом твору. Словникову роботу проводити перед читанням тексту. Малозрозумілі слова пояснювати шляхом показу відповідних іграшок, малюнків.
Сьогоднішні діти вимагають, щоб їх не навчали, а щоб з ними грали, дали змогу фантазу-вати, почуватися вільно, розкуто. І саме тому, готуючись до занять, слід відчувати в собі не дорослого, а жваву, активну, охочу пізнати цікавий ї незнайомий світ дитину.
Дітям необхідне щось загадкове, сповнене несподіванок, казкове. Ні що не може бути казковішим за казку. Саме з неї і слід починати, нею зацікавлювати, з нею дружити, адже діти ні що в світі не люблять так, як казку. У кожного малюка є улюблені книги з казками, улюблений казковий герой. У казках є багато пізнавального: перші уявлення про навколишній світ, почуття. Вони дають змогу дитині вперше відчути хоробрість, сміливість, побачити добро і зло.
Читаючи або розповідаючи казку, треба робити це емоційно, щоб діти співчували героям казки. Час від часу потрібно подавати казку на розсуд дитини, змінюючи їй сюжет, використовуючи елементи сучасності.
Наприклад, Червона Шапочка відвідала супермаркет і закупила в подарунок курку-гриль, авокадо; дід і баба купили курочці Рябій комп’ютер і вона вміло ним користується; Семеро козенят грали в комп’ютерні ігри і не одразу почули, що до них стукають, а коли почули, то скористалися омофоном і Вовкові не відчинили двері; Попелюшка була злою і ледачою, а сестра і мачуха – добрими; Колобок не покотився, а пострибав і став Квадробоком.
Як бачимо, в дитячому лексиконі з’являється кожен день чимало нових слів, термінів. Тому ми, логопеди, на своїх заняттях змушені пояснювати дітям значення цих слів і вводити у їхнє мовлення.
Крім казок, ефективно впливають на розвиток мовлення і загадки. В них дається стислий опис предмета. Робота над загадками корисна не лише для розвитку мислення, а й для засвоєння ними слів – назв ознак та вироблення вмінь використовувати їх у мовленні.
Необхідно добирати такі загадки, в яких виражені зовнішні та внутрішні ознаки предмета.
Наведемо ряд загадок і пропонуємо методичну роботу над ним :
1. Круглий, гарний, кольоровий.
Весело стрибає.
Високо літає.
Йому діти дуже раді.
Кожен його має.
(м’яч)
- яким словами описано м’яча? (круглий, гарний, кольоровий)
- якого він кольору? (зелений, червоний)
- порівняйте за розміром м’ячі.
2. Я падаю на будинки.
Я білий-білий і пухнастий,
Я падаю вам до ніг
І називаюсь просто….
(сніг)
- яким словами описано сніг? (білий, пухнастий)
- як ще можна описати його? (пухкий, блискучий, холодний…)
Для подібних завдань логопед завжди знайде місце на своїх заняттях, бо такі завдання сприяють розвитку фонетичних процесів, а з другого боку – активізують словниковий запас дітей.
“Духовне життя дитини повноцінне тільки тоді, коли вона живе у світі гри, казки, фантазії, творчості. Без цього вона – засушена квітка” – писав В.О.Сухомлинський.
Гра в житті людини займає особливе місце. Саме гра є тією формою діяльності, яка її розвиває, удосконалює. Ігри збагачують словниковий запас, розвивають граматич-ний лад мови, зв`язне мовлення. Пропоную декілька ігор для закріплення правильної вимови, збагачення словника. Дуже поширені та цікаві у роботі з дітьми наступні ігри:
1. «Чудовий мішечок».
Мета: розвиток звукового аналізу, закріплення вимови звуків у словах, реченнях;
удосконалення словника.
2. «Хто що робить?»
Мета: збагачення словника дієсловами, прикметниками.
Іграшки: кошеня і собака.
Діти описують зовнішній вигляд: кошеня – сіреньке, пухнасте, мяке, маленьке;
собака – біла, мохната, велика.
- Що робить котик коли ми його гладимо?
- Муркоче, радіє, вигинає спинку.
- А що він робить коли бачить мишку?
- Тихенько підкрадається, біжить, ловить…
3. Дидактична гра «Кошик з овочами».
Мета: закріплення правильної вимови звуків, збагачення словника.
4. «Назвати предмет».
Мета: збагачувати словник.
Логопед по черзі звертається до кожної дитини. Називає якийсь прикметник, а
дитина повинна назвати предмет з відповідною ознакою. Логопед: «високий»,
дитина: «високий будинок»…
5. «Склади відповідь».
Мета: розвивати уміння складати речення.
Логопед називає будь-яку ознаку, а дитина повинна скласти речення, до якого
входить слово, що вказує на цю ознаку. Логопед: теплий. Дитина: Сьогодні був
теплий день.
6. «Їдять, чи не їдять?»
Мета: закріплювати узагальнення предметів, збагачувати словник.
Логопед називає в перемішку продукти харчування та інші предмети: капуста,
редиска, хліб, машина, цукор… Діти плескають у долоні коли чують продукти
харчування.
Можна навести дуже багато прикладів ігор, які сприяють розвитку словникового ба-гатства дітей. Проте, слід памятати, що гра – це не самоціль, а засіб впливу на дити-ну, ланка в загальній системі її виховання. Тому гра, яка проводиться з корекційною метою, завжди повинна зберігати позитивний заряд на всі сторони розвитку дитини.
Поряд із казками та загадками багатим матеріалом для розвитку мовлення у дошкільників є вірші, у яких дається образний опис предметів. Віршовані рядки активізують їхню діяльність на заняттях. Доцільно практикувати завдання для роботи з віршами, бо діти, які мають мовленнєві проблеми дуже важко запам’ятовують їх. Тож роботу потрібно починати з коротких віршиків і обов’язково з опорою на малюнок. Заучуючи вірші з дітьми, треба ставити відповідні запитання до малюнків, щоб переконатися, що дитина розуміє зміст вірша.
Під час вивчення можна використовувати ігрові ситуації, відповідні рухи.
Логопед, виходячи з власного досвіду та залежно від можливостей дітей, підбирає їх на кожне заняття.
Закінчуючи виклад змісту матеріалу «Корекційна робота над розвитком словникового запасу з дітьми дошкільниками», необхідно ще раз підкреслити, що вся робота логопеда повинна бути спрямована на подолання прогалин у розвитку мовлення. Вона здійснюється послідовно, в тісному взаємозв’язку логопеда, вихователя та батьків.